Сторінка-порадниця для батьків

Напевно в кожної родини, у якій зростає дитина, трапляється ситуація, коли малюк заявляє: «Я хочу собаку (кошеня, кроленя, хом’ячка, морську свинку). Дитина наполегливо висловлює своє прохання , плаче, ображається, обіцяє, що буде самостійно доглядати за тваринкою. В одних сімях все завершується категорично. Відмовою, що призводить до певного відчуження у стосунках старших і молодших членів сім’ї. В інших батьки піддаються на умовляння дитини і купують для неї живу іграшку. Надалі через якийсь час дитина забуває про свої обіцянки і втрачає інтерес до об’єктів своєї мрії. Доля тваринки у такому разі може скластися по-різному. У найкращому разі обов’язки щодо її догляду беруть на себе батьки, у найгіршому – тваринку віддають, або й просто викидають на вулицю.

Як вчинити правильно?

По-перше, зауважте, якщо дитина дуже наполегливо просить придбати живу істоту, це може свідчити про те, що їй не вистачає тепла і спілкування. Це сигнал для батьків. Увага до дитини, цікава спільна діяльність з дорослим може зняти питання придбання чотирилапого друга з порядку денного хоча б до того часу, як ваш малюк трохи підросте.

По-друге, батьки мають чітко усвідомлювати (попри всі обіцянки дитини), що догляд за тваринкою покладається на їхні плечі не менше ніж на період, поки тварина підросте і буде навчена правил поведінки.

По-третє, якщо в процесі спільного обговорення питання всі члени сім’ї прийшли до висновку,що в їхньому домі з’явиться тваринка, привчати дитину до догляду за нею треба постійно.

У перші дні перебування тваринки у домі дайте дитині можливість насолодитися спілкуванням з нею. Паралельно спільно займіться вивченням літератури про догляд за вашим підопічним та його вихованням. Читайте книжки, обговорюйте їхній зміст, радьтеся з дитиною з будь-якого приводу, що стосується тваринки. Доручіть малюку ставити миску з їжею для тваринки у визначене місце і мити її після того, як тваринка поїла. Придбайте яскравий посуд для собаки, а також миску і щітку для її миття. Відведіть цим речам пе6вне місце і дайте дитині доручення стежити за тим, щоб ці речі завжди були чистими.

Спільним обов’язком дорослого і дитини мають стати прогулянки з новим другом. Дорослі можуть використовувати їх як для фізичного, так і для морального розвитку дитини, виховання у неї уваги, витримки, чуйності, вдячності.

А от прибирання за собакою доведеться здійснювати дорослим. Оскільки маленька тваринка випорожнюється чи не кожні 20 хв., догляд за нею потребує чималого терпіння, якого у дитини ще немає. До того ж якість прибирання дитиною поступається якості виконання цих дій дорослим. Але найголовніший чинник: найнеприємніший момент прибирання фекалій тваринки може відвернути дитину від неї. Неприємний запах, бруд, окрики дорослого «Це твоя собака! Ти обіцяв все робити сам!» не сприяють формуванню позитивних емоцій і позитивного ставлення у дитини до нових обов’язків.

Тож на перших порах перебування тваринки у родині надайте дитині можливість виконувати більш приємні доручення за її доглядом (утримання посуду для тварини в чистоті, напування, прогулянки) але вони мають виконуватися систематично і якісно. Дорослі повинні обов’язково контролювати системність і якість виконання доручення.

Тільки тоді, коли ви побачите, що у дитини сформувалися стійкі позитивні почуття щодо тваринки, вона стала їй насправді дорога, тільки тоді можна поступово залучати дитину до участі у прибиранні за нею. Спочатку спільно з дорослим дитина здійснює брудну роботу: приносить совок, віник, ганчірку.

Поговоріть і про почуття любові – в чому воно виявляється. Пограйте у жартівливу гру «Хто більше любить цуценя». Правила гри такі: два, або більше учасників гри по черзі говорять «Я люблю наше цуценя більше за всіх, бо я …(називає дію: його годую)». Інший гравець продовжує «Я люблю наше цуценя більше за всіх, бо я…(мию посуд). Так по черзі всі учасники гри. Виграє той, за ким залишається останнє слово. Без сумніву, воно має залишитися за дитиною. Для цього, коли у дитини вже закінчились аргументи, підкажіть їй вихід: «Скажи, що ти можеш для нього робити: прибирати, розчісувати, мити лапи й хвіст після прогулянки…». Дитина швидко говорить, що вона ще може робити, озвучує це і стає переможцем.

Результатами гри можна похвалитися іншим членам родини, ними можна скористатися для стимулювання праці дитини по догляду за твариною.

Отже, закономірність привчання дитини дошкільного віку до праці по догляду за домашньою твариною полягає в такому: звичка постійно і добросовісно піклуватися про тваринку формується на основі міцних почуттів, базовою основою яких є довготривале спілкування, насичене позитивними емоціями, що надає спільна гра і прогулянки; коло обов’язків має розширюватись поступово: від простих і приємних до складніших. Умовою успіху в обраній сфері діяльності малюка є емоційна, моральна і фізична підтримка дитини дорослим.